Дамокловий меч податку на нерухомість висів над українцями ще з 2009 року, коли уряд Юлії Тимошенко зареєстрував у парламенті відповідний законопроект. Але з того часу запровадження податку неодноразово відкладалося, аж до 2013 року: початок сплати податку на житлову нерухомість було остаточно перенесено на 2014 рік – за підсумками 2013 року.
Відстрочення застосування податку мотивували відсутністю у податківців точних даних про те, якою житловою нерухомістю володіє населення. Проте за минулий рік Міністерство доходів та зборів проробило чималу роботу, проводячи звірку та розсилаючи українцям повідомлення про об’єкти, які є їхньою власністю.
Як поблажка парламентарі в середині 2013 року дещо пом’якшили умови для платників-фізосіб, а також розширили список категорій громадян, які звільняються від податку на нерухомість.
Попадають усі
Податковий кодекс говорить, що податок повинні сплачувати всі власники житлової нерухомості, у тому числі нерезиденти, які володіють такою в межах України. Ставки податку не фіксовані, вони визначаються рішеннями місцевих рад у відсотках від мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного року, за 1 кв. м (зараз її значення становить 1218 гривень). При цьому ставка податку для квартир, в яких житлова площа знаходиться в межах 240 «квадратів», та будинків з житловою площею не більше 500 «квадратів» не повинна перевищувати 1% від мінімальної зарплати за один квадратний метр.
У разі якщо ліміт площі буде перевищено, кодексом передбачено ставку податку 2,7% мінімальної зарплати, суму якої встановлено законом на 1 січня звітного року. Процедура нарахування податку для фізосіб простіша, ніж для бізнесу. Наприклад, юрособи самостійно розраховують суму на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають декларацію до податкової за місцезнаходженням об’єкта нерухомості, в якій вказують річну суму податку з розбивкою рівними частками поквартально. Громадянам цією «мишиною метушнею» займатися не потрібно. Вони одержують відповідне повідомлення від Міндоходів до 1 липня з уже розрахованою сумою податку за попередній рік та протягом 60 днів зобов’язані сплатити його до державної скарбниці.
Якщо об’єкт нерухомості введений в експлуатацію, наприклад, у вересні, то власнику житла не доведеться платити податок за весь рік, а лише з моменту виникнення права власності. Тобто, за останні 4 місяці. Якщо в середині року змінився власник житла, то новий власник сплачує податок з місяця, в якому було укладено угоду купівлі-продажу, а попередній власник, відповідно, до цього місяця. Громадянам, які у середині року позбулися зайвих «квадратів», слід подати заяву до податкової служби за місцем проживання щодо звірки даних, доклавши щодо нього копію договору купівлі-продажу чи дарственной.
«Власник нерухомості може оскаржити суму податку (зазначену у повідомленні – «Гроші»), якщо він з нею не згоден. Для цього йому необхідно звернутися до податкової служби з правовстановлюючими документами, і якщо було допущено помилку або не перераховано пільгу, буде здійснено перерахунок суми податку, і йому буде вручено нове повідомлення. Хоча, виходячи з практики, все одно з великою ймовірністю доведеться доходити до суду», – зазначає юрист АТ «Сюткін та Партнери» Денис Голіборода.
